В цьому році ми отримали дивовижний подарунок – можливість переглянути знаменитий мультфільм Disney «Король Лев», який вперше вийшов на екрани в 1994 році. Він зібрав у світовому прокаті майже мільярд доларів, отримав два «Оскари» і три «Золотих глобуси», а головне – став улюбленим мультфільмом мого дитинства.
В останні кілька років один за одним виходять рімейки класики Disney, в яких, насправді, немає нічого нового. Актори і спецефекти, які не можуть передати ті кольори, вирази і цінності, через які The Walt Disney стала кінокомпанією номер один в світі. Незважаючи на це, як я міг не піти на «Короля Лева»?
З перших кадрів стрічка занурює публіку – як нову, так і охоплену ностальгією за оригінальним мультфільмом – в серце африканської савани завдяки грі світла і знаменитому саундтреку «Коло Життя». Під нього всі жителі савани збираються на «Хрещення» Сімби (невже вам не прийшла в голову ця аналогія?), Сина царя Муфаси і спадкоємця престолу.
Що відбувається далі? Більшість з нас пам’ятає цю історію, вона не потребує переказу або додаткової реклами. Замість цього я хочу поділитися з вами тим, що, по-моєму, вперше виявив, переглядаючи цей фільм 25 років потому.
«Король Лев» має набагато глибший зміст, ніж може здатися. Через історію Сімби розповідається історія кожного з нас. Подібно до нього, ми приходимо в світ, щоб виявити деякі речі.
Перш за все те, що ми діти. Ми діти Отця, який любить нас, який дає нам життя і готовий померти за нас. Він і так помер за нас. Це відбувається, коли ми з усіх сил намагаємося бути незалежними і «сміятися небезпеці в обличчя», як говорив маленький Сімба, вирушаючи на слоняче кладовище, всупереч суворій забороні батька. Саме тут Шрам, що втілює зло в цій історії, починає грати з ним.
Батьківська любов не минає незважаючи на наші гріхи, любов не стає менше. Але гріх веде нас, так само, як він веде Сімбу до того, щоб відвернутися від Отця, забути свою історію і опинитися в місцях і ситуаціях, де ми, якщо не вмираємо, то доходимо до того, що харчуємося хробаками. Вам це не нагадує притчу Христа про блудного сина, який дійшов до того, що їв з одного корита зі свинями? Але це не применшує того факту, що ми діти і що наш Батько кличе нас. Він постійно кличе нас до себе. Повернутися додому, в Його будинок.
Нам дано інструменти, які допомагають цьому здійснитися. По-перше, царство, тобто світ. Нам дано світ «не для того, щоб ми його контролювали, а щоб захищали його», як каже король Муфаса своєму маленькому спадкоємцю.
По-друге, компанія Церкви, яку тут уособлює бабуїн Рафіка. Церква пов’язує нас з Отцем і ставить нам те ж питання про життя, яке ставить Рафіка вже дорослому Сімбі: «Хто ти?»
По-третє, друзі, навіть якщо вони не найдосконаліші і можуть думати інакше, ніж ми. У цій історії Тімон і Пумба запрошують Сімбу забути минуле, забути, звідки він. Їхня філософія – Хакуна Матата, життя без турбот. Але саме друзі люблять нас найбільше, поза всякими сумнівами, вони зроблять все можливе, щоб бачити нас щасливими, тобто реалізованими. І тому Тімон і Пумба відправляються слідом за Сімбою, щоб допомогти йому захистити прайд і його землі.
Також реалізація відбувається за допомогою таїнств, тобто через священне в конкретності життя. Так Налі судилося стати дружиною Сімби і їй доведеться супроводжувати його, щоб він утвердився на шляху і наблизився до своєї реалізації.
Нарешті, ще один важливий момент, який я збагнув у цьому фільмі: кожному з нас судилося стати королем. Королем чого? Нашого життя. Тому що, як тільки ми усвідомлюємо, хто ми є, і що поряд з нами є хтось, хто супроводжує нас у житті, ми можемо підняти голову, залишити черв’яків і притулок, який ми собі знайшли, і відповісти на цей заклик. Заклик бути героями нашого життя, а не просто глядачами. Для останнього є кінотеатри.
Мультфільм вартий того, щоб його подивитися і зустрітися віч-на-віч з питаннями, які він пробуджує, як це сталося зі мною.
Бажаю вам гарного перегляду!
